Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/байбарак

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
байбарак
Берлін: Українське слово, 1924

Байбара́к, ка, м. 1) Верхняя одежда у гуцуловъ: родъ суконнаго полукафтанья. Шух. I. 126. Гол. Од. 68. 2) Родъ крытой женской шубки, крытаго овчиннаго тулупа. Канев. у. Борз. у. Заробила в мене грошенят на байбарак. Г. Барв. 251.