Словарь української мови (1924)/байка
| ◀ байдур | Словарь української мови Б байка |
байкарь ▶ |
|
Ба́йка, ки, ж. 1) Басня. „Кажи казки!“ — Не вмію. — „Кажи байки!“ — Не смію. — „Кажи сякої-такої небилиці“! Чуб. I. 214. Не все те правда, що байка каже. Чуб. I. 232. Байки Л. Глібова. Як пан лягає спать, то він йому каже байки. Рудч. Ск. I. 191. 2) Бездѣлица, шутка, пустяки. Лайка — байка, а битва — молитва. Ном. № 3807. Байка плавати, але як би казали нурка дати. Фр. Пр. 19. 3) = Бая. На дівочках плаття — все клин та китайка та зеленая байка. Чуб. III. 38. Ум. Ба́єчка. Я вигадав, лежачи на печі, для вас сюю баєчку, паничі. Гліб.