Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/байстрюк

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
байстрюк
Берлін: Українське слово, 1924

Байстрю́к, ка́, м. Внѣбрачный, побочный сынъ. Котл. Ен. IV. 67. Не байстрюкові гріх, а батькові. Посл. Ум. Байстрючок. Ув. Байстрючи́ще.