Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/балабошити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
балабошити
Берлін: Українське слово, 1924

Балабо́шити, шу, шиш, гл. Болтать, говорить. Та це діти у нас так балабошать, а чи воно такечки, — хто ж його зна. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.