Словарь української мови (1924)/балагула
Зовнішній вигляд
◀ балабушок | Словарь української мови Б балагула |
балагульський ▶ |
|
Балагу́ла, ли, ж. 1) Крытая дорожная повозка, на которой ѣздятъ евреи. Левиц. I. 504. 2) Еврей-извозчикъ на такомъ экипажѣ. 3) Въ юго-западн. краѣ: народникъ изъ польскихъ помѣщиковъ 1830—50 гг., членъ особаго народническаго общества въ то время.