Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/балагула

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
балагула
Берлін: Українське слово, 1924

Балагу́ла, ли, ж. 1) Крытая дорожная повозка, на которой ѣздятъ евреи. Левиц. I. 504. 2) Еврей-извозчикъ на такомъ экипажѣ. 3) Въ юго-западн. краѣ: народникъ изъ польскихъ помѣщиковъ 1830—50 гг., членъ особаго народническаго общества въ то время.