Словарь української мови (1924)/балакати

by Борис Грінченко

◀ балакання

Словарь української мови Борис Грінченко Б балакати

балакатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бала́кати, каю, єш, гл. 1) Бесѣдовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. Греб. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Ен. I. 18. Балака таке — не своє. Говоритъ вздоръ. Зміев. у.