Словарь української мови (1924)/баланда

by Борис Грінченко

◀ балан

Словарь української мови Борис Грінченко Б баланда

баландати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бала́нда́, ди́, об. 1) Медлительный, неповоротливый, неловкій человѣкъ. Желех. 2) Вздорный болтунъ. Желех.