Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/баландіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
баландіти
Берлін: Українське слово, 1924

Баланді́ти, джу, диш, гл. Болтать, говорить пустяки. Желех.