Словарь української мови (1924)/балець

by Борис Грінченко

◀ балеґа

Словарь української мови Борис Грінченко Б балець

бали ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ба́лець, льця, м. 1) Головное покрывало, головной платокъ женщины (во время свадебнаго обряда?) Желех. Балець, матінко, балець, на сім мір та й на палець; що буде завивати, то буде споминати: „то невісточка дала, бодай щастє мала. Гол. IV. 321. 2) Родъ свадебнаго хлѣба. Гол. IV. 369, 395.