Словарь української мови (1924)/балувати

by Борис Грінченко

◀ балування

Словарь української мови Борис Грінченко Б балувати

балух ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Балува́ти, лу́ю, єш, гл. 1) Проводить время въ балахъ, пировать. Мил. Св. 61. О. 1861. X. 38. МУЕ. III. 161. 2) — чим. Заниматься чѣмъ, быть опытнымъ въ чемъ. Вх. Уг. 226. Він тим балує. Хто чим балує, від того й гине. Фр. Пр. 21.