Словарь української мови (1924)/банда
| ◀ баналюки | Словарь української мови Б банда |
бандаж ▶ |
|
Ба́нда, ди, ж. 1) Гурьба, ватага, группа. Драг. 271. Пішли цілою бандою. Шейк. 2) Капелла. Цісарь… сказав їм зробити великий баль, банда їм грала. Гн. I. 161.