Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/банда

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
банда
Берлін: Українське слово, 1924

Ба́нда, ди, ж. 1) Гурьба, ватага, группа. Драг. 271. Пішли цілою бандою. Шейк. 2) Капелла. Цісарь… сказав їм зробити великий баль, банда їм грала. Гн. I. 161.