Словарь української мови (1924)/бандурник
| ◀ бандурний | Словарь української мови Б бандурник |
бандуронька ▶ |
|
Банду́рник, ка, м. 1) Мастеръ, дѣлающій бандуры. 2) = Бандурист. Дума „про смерть козака бандурника“ Мет. 443.
| ◀ бандурний | Словарь української мови Борис Грінченко Б бандурник |
бандуронька ▶ |
|
Словарь української мови — Б
бандурник
Борис Грінченко
1924
Банду́рник, ка, м. 1) Мастеръ, дѣлающій бандуры. 2) = Бандурист. Дума „про смерть козака бандурника“ Мет. 443.