Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бандуруватий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бандуруватий
Берлін: Українське слово, 1924

Бандурува́тий, а, е. Неповоротливый? неуклюжій? Був (хлопець)… несміливий, бандуруватий. Св. Л. 244.