Словарь української мови (1924)/бандуруватий

by Борис Грінченко

◀ бандуронька

Словарь української мови Борис Грінченко Б бандуруватий

бандурчаник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бандурува́тий, а, е. Неповоротливый? неуклюжій? Був (хлопець)… несміливий, бандуруватий. Св. Л. 244.