Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бантувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бантувати
Берлін: Українське слово, 1924

Бантува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Безпокоить; толкать. Вх. Зн. 1. 2) Уничтожать. Вх. Лем. 389.