Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/баня

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
баня
Берлін: Українське слово, 1924

Ба́ня, ні, ж. 1) Куполъ на церкви, вообще на строеніи. Сим. 17. На самому шпилечку стоїть, як лялечка, біла церковця і неначе хитається, сяючи золотим хрестом і банями. Мир. Пов. I. 166. Ой не видно його дому, тільки видно баню. Мет. 6. 2) Солеварня, солеварный заводъ. Шух. I. 16. Ой чумаче, де ти йдеш?.. на баню по кримку йду. Гол. I. 177. 3) Минеральный цѣлебный источникъ. Вх. Лем. 390. Ум. Ба́нька.