Словарь української мови (1924)/барвінок
| ◀ барвінковий | Словарь української мови Б барвінок |
барвний ▶ |
|
Барві́нок, нку, м. 1) Раст.: могильница, гробъ-трава, Vinca minor L. Анн. 380, ЗЮЗО. I. 141. Ой не стелися, хрещатий барвінку, та по крутій горі! Нп. Обычные эпитеты: барвінок зелений, хрещатий, крячастий. Какъ ласкательное названіе для любимаго мужчины: Ой ти, козаче, зелений барвінку, прийди до мене хоть у недільку. Мет. 43. Употребляемый на свадьбѣ въ світи́лчиній ша́блі барвінок означаетъ — душевную склонность, пріязнь. МУЕ. III. 94. Барвінок рва́ти — означаетъ часто идти на любовное свиданіе. Мал. л. сб. 288. Пусти ж мене, мати, барвіночку рвати, а вже ж наші вороженьки полягали спати. Мет. 288. Ночува́ти в барвінку. Переночевать съ милымъ. 2) Раст.: а) — ди́кий. Lysimachia nummularia. Лв. 100. б) — степови́й. Vinca herbacea Waldst et Kit. ЗЮЗО. I. 141. 3) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. I. 200. Ум. Барві́нонько, барві́ночок, барві́нчик, барві́нчичок. Дівчинонько, сіра утко, чи сватати хутко? — Козаченьку, барвіночку, хоть і в неділочку. Мет. 8. Та прийди до мене, хрещатий барвінчику! Нп.