Словарь української мови (1924)/батура

by Борис Грінченко

◀ батуньо

Словарь української мови Борис Грінченко Б батура

батуринка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бату́ра, ри, ж. Большой кнутъ, кнутище, плеть. Звелів кучерові стьобонути цигана батурою. Чуб. II. 583. Убивав ти мене та й батурою, називав ти мене волоцюгою. Нп.