Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бахмат

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бахмат
Берлін: Українське слово, 1924

Бахма́т, та, м. Верховой конь (боевой?) К. Бай. 20. Сідайте на свої бахмати довгогриві і їдьте назирцем за Магометом. К. МХ. 23.