Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/баштанник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
баштанник
Берлін: Українське слово, 1924

Башта́нник, ка, м. 1) Хозяинъ бакши. Рудч. Ск. II. 11. Старший брат пішов служити до молодого заможного хазяїна баштанника. МВ. III. 103. 2) Сторожъ при бакшѣ. 3) Баштанни́к. Боръ изъ старыхъ толстыхъ елей. Шух. I. 177. См. Башта 2.