Словарь української мови (1924)/бевкати

by Борис Грінченко

◀ бевкання

Словарь української мови Борис Грінченко Б бевкати

бевкнути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бе́вкати, каю, єш, гл. 1) Звонить раздѣльно въ одинъ колоколъ. Ходім до церкви, бо вже почали бевкати. 2) Пороть дичь, говорить чепуху. Чорт зна, що ти бевкаєш.