Словарь української мови (1924)/безбулавний

by Борис Грінченко

◀ безбоязно

Словарь української мови Борис Грінченко Б безбулавний

безвартний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Безбула́вний, а, е. Не имѣющій, лишенный булавы. Якого, — кажуть, — чорта чекатимем, поки нас візьмуть шаблею з безбулавним нашим гетьманом. К. ЧР. 345.