Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безвинно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безвинно
Берлін: Українське слово, 1924

Безви́нно, нар. Безъ вины, неповинно. Безвинно гнали мене дуки. К. Псал. 286. Кров християнську безвинно проливав. АД. I. 179.