Словарь української мови (1924)/безвтішний

by Борис Грінченко

◀ безволосий

Словарь української мови Борис Грінченко Б безвтішний

безвусий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Безвті́шний, а, е. Лишенный привлекательности, неспособный дать удовольствіе. Що нове, — то заклопоче тільки спершу; а що старе, то вже таке старе буде, таке знайоме та безвтішне. МВ. II. 197.