Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безвічний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безвічний
Берлін: Українське слово, 1924

Безві́чний, а, е. Вѣковѣчный, безконечный. Твої сестри — зорі безвічнії по-під небом попливуть, засяють. Шевч.