Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бездзвінний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бездзвінний
Берлін: Українське слово, 1924

Бездзві́нний, а, е. Не имѣющій колоколовъ. Андрієвська церква в Київі бездзвінна. 2) Безъ колокольнаго звона. Рання служба по деяких місцях буває бездзвінна.