Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безецник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безецник
Берлін: Українське слово, 1924

Безе́цник, ка, м. Безстыдникъ. А ти, безецнику, не стидаєшся й дівчат. Брацл. у.