Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безкарний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безкарний
Берлін: Українське слово, 1924

Безка́рний, а, е. Безнаказанный. Безкарні боги. О. 1861. I. 94.