Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безмовий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безмовий
Берлін: Українське слово, 1924

Безмо́вий, а, е. Нѣмой. Син його, недоросток безмовий. К. ПС. 61.