Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безнащадний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безнащадний
Берлін: Українське слово, 1924

Безнаща́дний, а, е. Не имѣющій потомства, безпотомный. См. Нащадок.