Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безп'ятий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безп'ятий
Берлін: Українське слово, 1924

Безп'я́тий, а, е. 1) Не имѣющій пятокъ, безпятый. Панич маленький в курточці, безп'ятий. Чуб. I. 19. 2) Употребл. какъ сущ. чортъ.