Словарь української мови (1924)/безперий

by Борис Грінченко

◀ безперечно

Словарь української мови Борис Грінченко Б безперий

безпечати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Безпе́рий, а, е. Не имѣющій перьевъ, неоперившійся. Коли б тільки який гаспид не приніс того горобця безперого. Шевч. Та деколи яструб на камінь сідає, щоб гадину діткам безперим піймать. Морд. К. 18.