Словарь української мови (1924)/безперий
| ◀ безперечно | Словарь української мови Б безперий |
безпечати ▶ |
|
Безпе́рий, а, е. Не имѣющій перьевъ, неоперившійся. Коли б тільки який гаспид не приніс того горобця безперого. Шевч. Та деколи яструб на камінь сідає, щоб гадину діткам безперим піймать. Морд. К. 18.