Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безпутний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безпутний
Берлін: Українське слово, 1924

Безпу́тний, а, е и безпу́тній, я, є. Безпутный, непорядочный. І так люде зовуть уже безпутною.