Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безсудно

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безсудно
Берлін: Українське слово, 1924

Безсу́дно, нар. Безъ суда; беззаконно. В темниці сконає безсудно. К. Дз. 51.