Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безух

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безух
Берлін: Українське слово, 1924

Бе́зух, ха, м. 1) Человѣкъ, не имѣющій уха или ушей. 2) Собака, у которой обрѣзаны уши. Канев. у.