Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/безґрунтий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
безґрунтий
Берлін: Українське слово, 1924

Безґру́нтий, а, е. 1) Не имѣющій усадебной земли. 2) Безземельный.