Словарь української мови (1924)/белькотати

by Борис Грінченко

◀ белькотання

Словарь української мови Борис Грінченко Б белькотати

белькотіння ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Белькота́ти, чу́, чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик.... белькотав. Ен. V. 58. Показує ручкою і белькоче: мамо.... Бозя! Кв. „Тату!“ белькотали — „тату, тату! ми не ляхи“. Шевч.