Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бендюга

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бендюга
Берлін: Українське слово, 1924

Бендю́га́, ги, ж. 1) Бендю́га = Ломака = Дрюк. Як схопилась буря, так я бендюгу виламав та давай скоріше хату вкривати. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. 2) Бревно, посредствомъ котораго вѣтряная мельница поворачивается. Харьк. (Залюбовск.). 3) Каждая изъ жердей, которыя кладутъ на возъ для укладки на нихъ сноповъ: двѣ вдоль, а двѣ поперегъ. Харьк. у. 4) мн. Бендюги́. Родъ простой повозки, ломовые роспуски. Шейк.