Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бендюжний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бендюжний
Берлін: Українське слово, 1924

Бендю́жний, а, е. 1) Относящійся къ роспускамъ. 2) Скверный, нечестный. Ходить як бендюжна. Ходить какъ безчестная, распутная женщина. Шейк.