Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бентег

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бентег
Берлін: Українське слово, 1924

Бенте́г, га, м. Послушникъ. Доволі вибув послушником бентегом! З бентега вийшов не один козак.... ще в ченці не постригсь, не зрікся миру, — пійду проллю за християнство крів. К. ПС. 69.