Словарь української мови (1924)/бентег
| ◀ бенкетувати | Словарь української мови Б бентег |
бентежити ▶ |
|
Бенте́г, га, м. Послушникъ. Доволі вибув послушником бентегом! З бентега вийшов не один козак.... ще в ченці не постригсь, не зрікся миру, — пійду проллю за християнство крів. К. ПС. 69.