Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бенькет

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бенькет
Берлін: Українське слово, 1924

Бе́нке́т, бенькет, ту, м. 1) Пиръ, пиршество, банкетъ. Рудч. Ск. II. 102. Шевч. 8. Одно одного на здоров'я питає, одно одного на бенкет зазиває. Нп. На хліб, на сіль, на бенкет зазивали. Нп. Що день бенькети, мов весілля. Котл. Ен. I. 24. 2) соб. Пирующіе. В корчму іде — вигукує, додому йде, — бенкет веде. Грин. III. 381. Ум. Бенкеток. К. Дз. 118.