Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бесаг

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бесаг
Берлін: Українське слово, 1924

Бе́саг, га, м. Чаще во мн. ч. бе́саги. 1) Мѣшокъ. То бесаги мельникові стояли з пшеницев. Гол. III. 225. 2) = Сакви, дорожный двойной мѣшокъ. Kolb. I. 69. КС. 1891. VI. 380. Шух. I. 77. Парубки кладуть калачі в бесаги. Федьк. 3) Писанка съ изображеніемъ бесагів. КС. 1881. VI. 380.