Словарь української мови (1924)/бескед
| ◀ бесіт | Словарь української мови Б бескед |
бескедина ▶ |
|
Бе́скед, ду, м. беске́да, ди, ж. Крутизна, обрывъ, непроходимый оврагъ. Бережно провів проміж рівчаків і бескедів. Стор. II. 194. З високої скелі в глибокий бескед. Стор. М. Пр. 40.