Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/бецман

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бецман
Берлін: Українське слово, 1924

Бе́цма́н, на́, м. Неповоротливый человѣкъ, увалень, дубина, балбесъ. Який бецман, а нічого не вгоден робить. Аф.