Словарь української мови (1924)/бештати
Зовнішній вигляд
◀ бештання | Словарь української мови Б бештати |
бещад ▶ |
|
Бе́штати, таю, єш, гл. Бранить, срамить, давать нагоняй. Я його вже добре бештав. Шейк. Бештає за гріхи вдівця молодого. Рудан. I. 158.