Словарь української мови (1924)/бильник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Б
бильник
Берлін: Українське слово, 1924

Бильни́к, ка́, м. 1) Черешки въ листѣ. Поїла проклята кузявка капусту, — тільки бильник один стирчить. Черниг. 2) Раст. чернобыльникъ, Artemisia vulgaris. Небом накрите, а билником огорожене. Волынск.