Словарь української мови (1924)/бистрий
| ◀ бистрень | Словарь української мови Б бистрий |
бистрина ▶ |
|
Би́стрий, а, е. 1) Скорый, быстрый, стремительный. Перебреду бистру річку. Мет. 83. Підмила корінь бистра вода. Нп. 2) Проворный. Повибігали якісь панночки куці та бистрії як сороки. МВ. I. 112. І бистрим бігом все колише, неначе в гніві сам Зевес. Котл. Ен. 3) Би́стрий на очі. Быстроглазый, шустрый. Була у нас жінка, — знаєте, все бісики пускала — така собі бистра на очі. Волч. у. Ди́виться би́стрим оком. Внимательно смотритъ. МВ. II. 107. 4) Би́стрий на ро́зум. Сметливый, сообразительный. Ум. Бистренький, бистресенький.