Словарь української мови (1924)/битий
| ◀ бити | Словарь української мови Б битий |
битися ▶ |
|
Би́тий, а, е. 1) Битый. Каже дитина, що бита, та не каже за що. Посл. Би́тий хо́диш. Вотъ-вотъ будешь побитъ. Битий ходиш. — от-от-от попоб'ють. Ном. № 3610. Я в тім не битий. Я этому не ученъ, я этого не знаю. Фр. Пр. 35. 2) О дорогѣ: торный, укатанный. Ой як вийдеш на битий шлях, слізоньками вмиться. Нп. Ой біда, біда чайці небозі, що вивела діток при битій дорозі. Нп. 3) Печатный. Я розбіраю тільки бите письмо, а скорописі не вмію. Павлогр. у. (Залюбовск.). 4) О монетѣ и металлѣ: чеканенный, кованный. Битії таляри. Гол. I. 19. При боці шабля у Дамашку бита. Федьк. I. 132. Без битої голої копійка. Котл. 5) Би́та підло́га. Полъ изъ бревенъ. Шух. I. 174. Ум. Битенький. Чуб. V. 943.