Словарь української мови (1924)/бичувати

by Борис Грінченко

◀ бичування

Словарь української мови Борис Грінченко Б бичувати

бичуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бичува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. Ком. II. № 114. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Мет. 460. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ. Кіев.