Словарь української мови (1924)/бичівник
Зовнішній вигляд
◀ бичівка | Словарь української мови Б бичівник |
бичка ▶ |
|
Бичівни́к, ка, м. Въ дышловомъ возу: жердь, служащая для припряжки третьей лошади. Кінь на бичівнику. Вх. Зн. 3. Ум. Бичівничок.