Словарь української мови (1924)/благовістити

by Борис Грінченко

◀ благовіст

Словарь української мови Борис Грінченко Б благовістити

благовіщення ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бла́говісти́ти, щу, стиш, гл. 1) Благовѣщать. Та йдучи в Рим благовістити, зайшов у гай води напитись. Шевч. 2) Благовѣстить. Ком. Пр. № 484. Уже, тату, до церкви благовістять. Грин. I. 47. Чи вже благовістили до церкви? Стор. I. 223. 3) Разносить, разглашать. Уже Мелашка бігає по хатах, мабуть якусь новину благовістить.